Смотреть больше слов в «Уроках державної мови (з газети «Хрещатик»)»
НЕЗАПЕРЕЧНИЙ – БЕЗПЕРЕЧНИЙ Незаперечний. Який не може бути заперечений, не викликає сумнівів; явний, очевидний. Вж. зі сл.: авторитет, доказ, зв’язок, успіх, факт, істина, перевага, досягнення, підтвердження, право, рішення, явище, дані. Пох.: незаперечність (незаперечність висновків, незаперечність переконань), незаперечно (незаперечно доведено). Слід незаперечно свідчив про те, що вовк десь тут, що він не втік звідси (П.Загребельний). Безперечний. Який не викликає будь-яких заперечень, сумнівів, цілком очевидний. Вж. зі сл.: доказ, зв’язок, інтерес, лідер, істина, ознака, перемога, правда, реальність, річ, талановитість, досягнення. Все це здається мені безперечним і диким безглуздям (М.Зеров); Літературне походження багатьох з них \[пісень\] безперечне (М.Рильський). Пох.: безперечність (безперечність наслідків досліджень), безперечно (Безперечно, що вона не винна (Л.Первомайський); Безперечно, якась зміна сталася з старим пастухом (О.Донченко)).... смотреть